Молодець, візьми з полиці пиріжок

2

Задолбали, коли заслужену, зароблений тяжкою працею нагороду намагаються перетворити на подачку і приниження для нагороджуваного.

Синові-першокласнику в школі за успіхи у навчанні дали квиток в кіно. Тільки от «добра» вчителька, напевно, не будучи в силах вирішити, хто ж з її учнів все-таки найкращий, віддала квиток двом дітям відразу (хоча він призначався одній дитині плюс того, хто поведе його в кіно). В результаті нашої сім’ї було запропоновано «домовлятися» про час спільного кіносеансу з тими, хто виявився спритнішим і захопив паперовий квиток собі.

Ми, загалом-то, люди небідні, вже й квитки в кіно можемо собі дозволити. І хоча йти конкретно на цей фільм у нас бажання не було, але навіть якщо б ми зібралися, то хотіли б зробити це в зручний нам, а не комусь ще, час. В результаті ми забили на цей сеанс і самі придумали альтернативну нагороду для сина.

Ось навіщо, питається, треба було ставити нас у таке становище? Невже школа не могла придумати форму заохочення, яка би не напружувала батьків? А якщо правда немає — то, може, взагалі без заохочень як-небудь обходитися, а?

На роботі робили дуже складний проект, причому моя роль була, без удаваної скромності, провідною. Крім усього іншого — довелося працювати за 36 годин поспіль, та ще й пожертвувати зустріччю Нового року в колі сім’ї. Була надія, що керівництво це все якось оцінить… Ну, те, що особливих грошей за це не заплатили, — це півбіди. Але от збори всієї фірми, на якому нагороджують кращих за рік — за різними напрямками. Всім нагородженим дають подарункову картку на 50 доларів — ну так, знову-таки, справа ж не в сумі. Отримали нагороду встають і вимовляють мова — це їх заслужені 30 секунд слави. Доходить моя черга, і виявляється, що нагороджують не мене одного, а всю команду, хоча в Новий рік біля комп’ютера сидів я один…

Гаразд, на самій-то справі всі потрудилися на славу. Нам дають ті ж самі картки і… відразу ж переходять до наступного награждаемому — співробітнику, який самостійно вивчив нову програму, і за це він отримує ту ж нагороду, що і я за непорівнянні жертви особистого часу і здоров’я! Мда… Скажу відразу: ніяких більше заохочень за досягнення (типу кар’єрного зростання, підвищення зарплати і т. д.) теж не було. Більше того, коли компанії стало туго з замовленнями — їх стали давати іншим, старанно обходячи мене.

Те ж питання: навіщо ви взагалі тоді влаштували весь цей цирк з нібито заохоченням? Чим вас не влаштовує репутація жадібних і жорстоких експлуататорів, тих хто вичавлює з робітників усі соки заради своїх прибутків, якими ви насправді є? Навіщо вам потрібно зображати з себе прогресивних людей, що піклуються про співробітників, якщо ви все одно цього робити не вмієте? Результат виходить ще ганебніше, ніж якщо б ви навіть не намагалися.

Задовбали!