Креветки не кричать від болю

2

Мене задовбали «вегетаріанці». Так-так, саме в лапках. До самої ідеї відмови від м’яса і шкіряних виробів я ставлюся нейтрально, навіть кілька позитивно, але якщо тільки це твій свідомий вибір, а не підпорядкування модним віянням.

Є у мене одна знайома, яка називає себе Вегетаріанкою з великої літери, причому робить це практично кожен раз, коли їй дозволяють відкрити рот. Запропонуй їй відбивну — вона демонстративно відвернеться, скаже, що вище поїдання м’яса, та ще й вбивцею тебе назве. А потім починається театр. Дівчинка кожні п’ять секунд дивиться на шматок м’яса в сусідній тарілці, причому коситься з неприхованим апетитом, ловить на собі здивований погляд того, хто з цієї тарілки їсть, презирливо фиркає і відвертається.

Принесли нам піцу з морепродуктів. Наша «захисниця природи», як зазвичай, відмовилася, заявивши своє традиційне: «Ви що-о? Креветки адже живі!», але не витримала виду з апетитом уплетающих тих самих живих креветок людей. Ніби роблячи нам ласку, дамочка накинулася на піцу зі словами: «Вперше за півтора року я з’їм це!» На питання про своє вегетаріанство вона з розумним виглядом промовила: «Креветки не кричать від болю, коли їх вбивають, тому можна».

А ще у неї є вовняну ковдру і шкіряна куртка. Але хіба це когось хвилює?