Тут була парочка історій від задолбавшихся працівників світла і музики в театрі, яких, в принципі, зрозуміти можна. Ну, а мене задовбали ці самі працівники.
Я танцюю, викладаю, і ми дуже часто виїжджаємо на різні змагання. Там бере участь більше 50 колективів, кожен з кількома танцями. Ясна річ, що ніхто не буде для кожного номера готувати свій світ. І тут приходить пані креативність. Хлопці ніяк не можуть зрозуміти, що немає ніякого сенсу намагатися зловити в гурток світла солістку, не знаючи жодного переміщення по сцені — вони просто бігають цим яскравим плямою, вихоплюючи окремих учасників і повністю приховуючи від інших осіб суддів. Можуть раптово включити дискотечний миготливий світло, при якому абсолютно не видно, ні які рухи робить колектив, ні як вони стоять. Особливо обдаровані взагалі можуть вимкнути світло посередині, анітрохи не турбуючись про те, що в танці зараз складне переміщення, і в повній темряві на незнайомій сцені знайти своє місце важко навіть професіоналу, не те що дитячого колективу, який, може, п’ятий раз в житті бачить сцену. До речі, багатьом дітлахам всього 4-5 років — вони ходити не так давно навчилися.
З музикою теж завжди проблеми. На останньому концерті відповідальний за музику вирішив, що спочатку треба включити тихіше, а лише потім поступово збільшити гучність. На жаль, сама музика спочатку грає тихо, і ми просто не почули за ревом залу, що вона почалася. Довелося сидіти дві хвилини на сцені, поки там не зрозуміли, що щось не так, і треба включити спочатку. Тому що починати з середини, де вже змінився малюнок танцю, просто неможливо. Хтось вважає, що точно запам’ятає, кому музику треба включити, поки колектив за лаштунками, а кому — коли вони вийшли на сцену. Починається музика, поки ми виходимо — відмінно, враження у суддів уже зіпсовано.
Окремою піснею йдуть ведучі оголошували вихід. Плутають імена, прізвища, назва колективів, назви пісень. «Just Dance» з легкої руки безграмотної тітки перетворюється в «Jazz Dance», і судді намагаються зрозуміти, яким боком попсова сучасна композиція перетворилася в джаз. А адже за участь колективи платять власні гроші.
Прошу вас, креативні, вимкніть свою самодіяльність. Правило «чим простіше, тим краще» — це як раз для такої «потокової» роботи.
