Хто зверху, той і винен

2

Прочитав історію про задолбавшуюся магазинним обманом жінку і захотів виплакатися, але вже з іншого боку барикад. Я можу зрозуміти цю жінку, її обурення і небажання платити в два (три, п’ять) рази більше, ніж вказано на ціннику. А ще хочеться в цілому поскаржитися на тему всієї цієї нісенітниці під назвою «супермаркет».

Так ось, будучи співробітником магазинів (це не помилка, я пропрацював в різних мережах на різних посадах) на постійній основі вже багато років, я сам задолбался цими самими магазинами та їх стандартами, які «чудові» маркетолухи та інші пиарасты доводять до абсурду.

Коли «зверху» приходять рекламні плакати та стенди, на яких великими літерами написано: «Всі товари 3 за ціною 2!», а нижче, дрібно і тим же кольором, що і фон: «Для двох видів товару уточнюйте в магазині», — це звичайне явище. І плювати, що покупці заходять в магазин і набирають кошик, щоб на касі стояти з витріщеними очима і звинувачувати у всьому продавців, касирів, прибиральниць, охоронців, бомжа дядю Васю. Зайшли ж в магазин, мета досягнута, маркетолог (чи як його там звуть) задоволений, премію отримав, а те, що біля магазину виручка впала, — не його вина, простіше продавців позвільняти та набрати нових, старі чомусь не справлялися.

Таким же чином «зверху» приходить чудова зміна ціни на товар настільки несподівано, що співробітники магазину бігають і похапцем намагаються все це змінити або хоча б просто прибрати, адже товар без цінника краще, ніж товар з цінником в півтора рази менше фактичної ціни на касі. Хіба ви ні разу не зустрічали в супермаркеті біля будинку полиці взагалі без цінників? Ласкаво просимо в раптову переоцінку.

Звідси ж ростуть ноги і в «чудових» продавців і касирів, які буквально залазять на покупця і не злазять з нього до самої каси. «Зверху» прийшло розпорядження, що-небудь активні продажі, або звільнимо всіх на фіг. І сервіс, так. Сервіс — це коли покупець стоїть і спокійно вибирає товар, ніяка допомога йому не потрібна, але ти повинен піЕкшн ти до нього і почати нав’язувати. Що нав’язувати — навіть не важливо. Головне — ти ж продаєш. Продажник за 17 тисяч. Ух, приголомшливо, посмішки тільки щось не вистачає на обличчі, та костюмчики від Армані. І покупці чомусь пишуть скарги.

Також ще є така чудова штука, як «колективна відповідальність». Ось запитайте будь-якого співробітника якого-небудь магазину більше пивного ларька, знайомого чи родича, та й просто в самому магазині можна поцікавитися, чи підписував він такий папір. Відповідь буде очевидною. Або ти підписуєш це, або «ми вам передзвонимо». Логіка проста: поки 19 співробітників з 20 працюють не покладаючи рук — один завжди буде штовхати балду і косячить. Не тому, що людина погана, а тому, що не треба йому це. Ну ось влаштовує його зарплата в 0,7 Х рублів замість Х рублів. І плювати він хотів на догани, йому і так комфортно. А в результаті страждають всі, недоотримуючи зарплату, натикаючись на косяки в роботі замість відточеного механізму, заробляючи нервові зриви через покупців, які, ясна річ, не хочуть розбиратися у внутрішній кухні і йдуть «наїжджати» на першого-ліпшого у фірмовій формі — на що, знову ж таки, мають повне право. Дуже зручна схема для керівництва, адже і зарплату менше платиш, і звільнити будь-якого неугодного можеш хоч вчора. Хочеш отримувати зарплату, яку тобі обіцяли на співбесіді? Будь люб’язний працювати за трьох, ловлячи косяки інших на льоту, щоб виправити їх раніше того моменту, коли вони спливуть, посміхайся і предоставляй сервіс навіть тим, кому він не потрібен, та ще й працюй по 12-14 годин в день. Так-так, за ту саму зарплату. Не премію, не надбавку, не заохочення (хоча б усне) — за зарплату. Яку тобі взагалі-то повинні платити за те, що ти просто виконуєш свою роботу, саме ти і саме виконуєш.

Я не виправдовую тих співробітників, які просто погано роблять свою роботу; тих, хто не може скласти два і два і зрозуміти, що з похмілля працювати з людьми — погана затія; тих, хто грубіянить, тому що вранці синку кашки не поїв і настрій, гаденя такий, зіпсував. Цим людям немає місця в торгівлі, і від них варто позбавлятися в першу чергу. Але я б хотів, щоб покупці розуміли: те, що діється в магазині, не завжди провина співробітників саме цього магазину. Просто іноді бувають відірвані від реальності і прокачані дуже «розумними» книжками люди, які сидять десь далеко, в головному офісі, які плювати хотіли на реалії магазину і на покупців в цілому, головне для них — це придумати що-небудь «інноваційне», а далі хоч трава не рости. А якщо хтось із співробітників незадоволений, перевірки, інвентаризації і інші радощі життя ніхто не скасовував, «незамінних людей не буває».

З повагою, директор магазину роздрібної мережі.