Пройшов по всій Франції «Марш єдності» зібрав мільйони людей, серед яких були не тільки пересічні громадяни, але і видні політичні діячі. Найбільше хода людей, які засуджують дії терористів і підтримують журналістів, відбулося в Парижі. Нижче ви знайдете фото відомих особистостей з різних країн світу і ставлення цих країн до власних журналістів і не тільки.
Король Йорданії Абдуллах II. В минулому році суд Йорданії засудив палестинського журналіста до 15 років ув’язнення у в’язниці строгого змісту.
Прем’єр-міністр Туреччини Давут Огли. У 2013 році Туреччина зайняла перше місце за кількістю утримуваних у в’язниці журналістів, посаджених за свою діяльність.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Нетаньяху. У секторі Газа за 2014 рік було вбито 7 журналістів.
Міністр закордонних справ Єгипту Шукрі. Жодної фотки з маршу з них знайти не вдалося, так що тільки така фотокартка. Єгипет вже кілька років тримає у в’язниці фотожурналіста Махмуда-Абу-Зіеда. Журналіст був заарештований за висвітлення розгону протестного табору прихильників усунутого президента Мохаммеда Морсі. За даними Human Rights Watch, під час розгону були убиті як мінімум 817 осіб.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. У 2014 році на три місяці був посаджений кемеровський блогер Дмитро Шипілов. Офіційно покарання було винесено у зв’язку з відмовою Шипілова виконувати виправні роботи, призначені йому у 2012 році за образу губернатора кемеровської області Амана Тулєєва. Однак «Репортери без кордонів» схильні вважати цю справу політичним, оскільки арешт був проведений лише через кілька днів після публікації інтерв’ю Шипілова з Артемом Лоскутовим, ініціатором «Маршу за федералізацію Сибіру».
Міністр закордонних справ ОАЕ Абдуллах бін Заєд. У 2013 році єгипетський журналіст Анас Фуду був затриманий і перебував більше місяця без пред’явлення звинувачень.
Прем’єр-міністр Тунісу Джомаа. У 2014 році Туніс заарештував і засудив до трьох років позбавлення волі блогера Ясина Аяри за публікації на його сторінці у фейсбуці.
Прем’єр-міністри Грузії та Болгарії. Обидві країни відомі випадки нападу державних силових структур на журналістів.
Генпрокурор США Ерік Холдер. Масові протести в Фергюсоне влітку 2014 року супроводжувалися арештами та атаками на журналістів. Справедливості заради треба відзначити, що незважаючи на заплановану участь, Ерік Холдер приїхав у Париж, але на сам марш не прийшов.
Прем’єр-міністр Греції Антоніс Самарас. Влітку 2014 року за час протестів в Афінах поліція побила і покалічила двох журналістів. Один з них – Тетяна Болари, яка вже піддавалася атаці грецької поліції в 2012 році.
Генеральний Секретар НАТО Дженс Столтенберг. У 99 році авіація НАТО завдала удару по будівлі Сербського державного телебачення і радіо, знищивши 16 журналістів. Пізніше командування НАТО заявило, що завдало удару по будівлі в зв’язку з його пропагандистськими функціями.
Президент Малі Ібрагім Кейта. Збройні сили перешкоджали французьким журналістам, що висвітлювали порушення прав людини і вбивства в місті Гао. Особливий смак у тому, що за повідомленнями місцевих жителів, знищували військові ісламістів і екстремістів.
Міністр закордонних справ Бахрейну. Бахрейн займає друге місце в світі за кількість заарештованих журналістів, а іноді ще й карає їх.
Шейх Катару Мохамед Аль-Тані. Рашид Аль-Джамі, катарський поет, був засуджений до 15 років ув’язнення за написання вірша, ображають шейха.
Президент Палестини Махмуд Аббас. Журналіст Мамду Хамамре був засуджений на один рік за те, що запостив на своїй сторінці у фейсбуці фото, сравнивающую Аббаса з актором, що грає роль французького шпигуна в популярному сирійському телешоу.
Прем’єр-міністр Словенії Миро Церар. Популярний словенська блогер Мітя Кунстель був засуджений на 6 місяців за образливі пости у своєму блозі.
Прем’єр-міністр Ірландії Енда Кенні. У 2010 році Ірландія прийняла закон, згідно з яким «богохульство» є кримінальним злочином.
Прем’єр-міністр Польщі Ева Копач. Поліція проводила обшуки в редакції польської газети WProst, після того як остання опублікувала переговори кількох політиків із правлячої партії.
Прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон. Влада Великобританії змусили редакцію Guardian знищити жорсткі диски, що містять матеріали, надані Едвардом Сноуденом. Знищення проводилося в присутності представників британської розвідки.
Посол Саудівської Арабії у Франції Ісмаїл Мохамед. Буквально за два дні до маршу єдності саудівський блогер Райф Бадаві в якості офіційного покарання отримав перші 50 ударів «осквернине ісламу». Всього блогер був засуджений до отримання 1000 ударів і до 10 років ув’язнення. Переслідування блогера почалося після його публікацій, що висміюють правлячу владу.
Звідси
