Тут була як-то історія людини, яка одного разу, отримавши багато грошей, вирішив частина пожертвувати на благоЕкшн ність, а отримав фонтан фекалій в обличчя. Так от, мені було дуже шкода цієї людини, і сьогодні я Екшн сно переконалася, що благоЕкшн ність в наш час — сюр, абстракція, нонсенс. А здавалося б…
Я — волонтер. Багато років спілкуюся і працюю з незрячими людьми. Ось нещодавно умільці з одного уральського міста винайшли гаджет, який покликаний полегшити життя цих людей. Але проект зроблений на голому ентузіазмі, без інвестицій, без спонсорів. Без всього. І не просто для того, щоб заробити бабла, немає. Вони хочуть зробити свій винахід дуже дешевим і максимально доступним для всіх. Адже добру справу, правда? Але щоб випустити першу партію таких приладів, потрібно зібрати певну суму, дуже смішну за сучасними мірками, але таку, що просто так з кишені не дістанеш. І ось на сайті був відкритий збір коштів, про це навіть сказали по телевізору.
Я вирішила допомогти проекту не лише власним вкладом, адже це ж крапля в морі (я далеко не мільйонер), а розповісти про це людям, щоб вони теж брали участь. Там сума пожертв може бути хоч п’ять копійок, але ж якщо з кожного зібрати, то й набереться, і дуже швидко. Але далі почалося щось.
Я розумію тих, хто не хоче брати участь, тому що не може. Я розумію тих, хто може, але не робить, тому що ніхто нічого не зобов’язаний робити.
Задовбали мене ті, хто відверто заважає займатися добрими справами.
Ось спільнота, досить відоме в мережі, його читають люди, багато людей, серед них напевно знайдуться ті, хто не пошкодує пару сотень на добру справу. Я питаю дозвіл модератора, щоб опублікувати оголошення. Що я чую у відповідь? «А яке відношення ваше оголошення має до тематики нашого співтовариства?» У мене впала щелепа в цей момент. Як це — яка? А що, в співтоваристві, де кожен день постять дурницю з серії «візьміть кицю на перетримку», «пустіть пожити за прибирання і їжу» і «допоможіть, чим можете, я залишився без роботи» — ось у такому місці можна написати оголошення про збір коштів на благоЕкшн ність?! А кішечки, матір вашу, важливіше сліпих людей, які за нашим ідіотським дорогах навіть до магазину не можуть Екшн ти без того гаджета, на який ми збираємо гроші? Про, ми не за форматом вашої спільноти! Яка досада!
Гаразд, іду до волонтерів. Ну, думаю, вже вони-то розуміють, що це таке, вони не підведуть, все-таки свої ж люди! Що я чую? «Ой, та це ще не відомо, що таке. А чому сайт такий дивний? А чому, а чому це…» Та вашу ж мати! По качану! Якщо про це вже сказали по центральному каналу, так, напевно, це не розлучення, так? А ще, ось вам так принципово важливо, що станеться з вашими трьома копійками? Реально? Вам, які відпочивають за кордоном три рази в рік? Я теж працюю на двох роботах, між іншим, і ні, мені не шкода грошей на тих людей, які виявилися абсолютно безпорадними, тому що втратили зору.
І це тільки два випадки. Я за сьогодні стільки бруду з себе счистила, що частина таки в’їлася в шкіру. Таке відчуття, що я собі на золоте кольє збираю гроші, а не людям на корисну річ.
Ок, ви не робите нічого самі, вам лінь жопу відірвати від стільця і навіть натиснути на посилання, щоб подивитися, що за проект. Адже це так складно! Але навіщо палиці в колеса пхати тим, хто хоче, може і робить? Навіщо?
Коли я у себе в блозі пишу про чергового благоЕкшн ника в Європі, всі сидять і зітхають: «Воооот, а у нас не таааак…» Так от підіть і зробіть, щоб було так! Або хоча б під ногами не плутайтесь! Що це за суспільство таке, в якому все добре топлять в лайні? Яка доступна середовище, до чортової бабусі, коли пост на тему благоЕкшн ності не відповідає тематики співтовариства, у якого взагалі немає ніякої тематики? Коли інвалідів труять за те, що вони інваліди? Коли вони скоюють самогубства, не витримавши цього всього?
Люди, та ви люди взагалі чи ні? Як можна так жити?
Якби все працездатне населення країни скинулася по одному рублю, ми зібрали б суму в десятки разів більше потрібною. Але ні, вам шкода рубля. Вам навіть шкода пост лайкнути, щоб він вийшов в рейтинг і щоб якомога більше людей побачили цю інформацію.
Мені соромно за вас. Мені майже соромно називатися людиною, якщо більшість людей — ось такі.
