Грошей немає і не буде

5

Задовбали логіка на рівні «якщо немає хліба, їж тістечка».

Студентом я був ще при Брежнєві. Отримував стипендію — 40 рублів. І була в мене тоді мрія — касетний магнітофон (серед молоді вважалося особливим шиком йти по вулиці з кассетником). Магнітофон коштував 160 рублів, і я свою стипендію відкладав на нього.

Якось в компанії однокурсників зайшла розмова, хто на що стипендію витрачає. Я сказав, що збираю на магнітофон. А одна дівчина дуже здивувалася:

— Як? У тебе ж скоро день народження, скажи батькам, щоб вони тобі подарували магнітофон!

Ага, сукупний дохід нашої сім’ї — 300 рублів на чотирьох.

Початок 90-х. Моя зарплата — два кілограми ковбаси, і ту не платять вже три місяці. Зміна роботи не розглядається — працюю науковим співробітником в досить близькій перспективі — серйозне винахід. Додаткові підробітки у вільний час небажані з дуже простої причини — у мене медовий місяць.

Приходить в гості старий друг моєї ненаглядної. Побачивши, що я курю «Приму», на блакитному оці питає:

— А чому ти «Мальборо» не куриш?

Та тому! Я і «Приму»-то курю в борг!

2000-й рік. В моєму регіоні — губернаторські вибори. Працюю на штаб одного з кандидатів. Виникає необхідність з’їздити в Єкатеринбург (400 кілометрів від мого міста). З тими квитками на поїзд, що є в продажу, в Єкатеринбурзі я зможу виявитися тільки через день. Кандидат радить:

— Так їдь на машині, я тобі бензин оплачу!

Ага, а я до сих пір «БМВ» від «Тойоти» не відрізняю!

2005-й рік. До мене на роботу забігає приятель:

— Слухай, я банківську картку вдома забув, позич грошей до получки!

— Нема, — кажу.

— Ну сотню всього!

А у мене в кишені рівно на дві поїздки на тролейбусі: сьогодні до дому і завтра на роботу.

Місяць тому. Отримав пенсію, відразу ж вніс обов’язкові платежі, зробив запаси продуктів на місяць вперед, йду і думаю, що пляшкою пива себе побалувати, мабуть, зможу. Раптом з припаркованої на узбіччі машини висовується хлопець:

— Чуєш, мужик, виручи двомастами рублями!

Нема грошей, нема! Задовбали!