Мене дістав ти, колишній чоловік, а точніше, твоє лицемірне ставлення до нашої дитини.
Коли я була вагітна, ти заявляв, що твоя дочка повинна бути схожа на тебе, як дві краплі води (власне, так і вийшло) і повинна носити твоє прізвище.
Коли народилася дочка, ти, не витримавши клопотів і труднощів, пов’язаних з присутністю в будинку немовля, пішов до коханки. Ти не витрачався на власну дитину, але зате кричав на кожному розі, що працюєш тільки заради доньки. І — який сюрприз — в соціальних мережах коханки регулярно фігурували пости про те, як ти балуєш її новими кільцями, браслетиками і водиш в дорогі ресторани.
Коли ми, нарешті, розлучилися, ти повністю перестав відвідувати дочку і цікавитися, як у неї справи. Коли у мене з’явився новий чоловік, ти з задоволеним виглядом міркував про те, що це добре, адже у дочки тепер є той, хто замінить їй батька. Однак коли я попросила тебе відмовитися від батьківських прав на його користь, ти категорично відмовився. І так, прізвище у твоєї дочки все ще повинна бути твоя. Дорогий мій, твоя дитина навіть не знає, як ти виглядаєш, незважаючи на те, що я регулярно запрошую тебе в гості, навіщо їй потрібні ти і твоє прізвище?
Своїм друзям і родичам ти постійно скаржишся, що з-за своєї жахливої зайнятості ти ось уже два роки не можеш відвідати власну дочку. Зате час на те, щоб з’їздити з дитиною коханки на спортивний захід, ти знаходиш.
От чесно, складається відчуття, що дочка тобі потрібна «для галочки», щоб, раздуваясь від гордості, віщати знайомим про те, який ти батько-молодець, не докладаючи жодних зусиль для забезпечення власної дитини, ні для виховання. Чи, може, тобі просто соромно законно підтвердити той факт, що твоя дочка тобі не потрібна?
Задолбали це брехливе хвастощі!
