Йде ремонт. Замовив двері. У назві фірми були присутні чи не всі солідні коріння: «євро», «стандарт», «супер», «люкс», «голд» та інші «лімітед». Спокусився тим, що офіс контори теж на Ярославському шосе, у двох кілометрах від мене. Обговорили, у скільки обійдеться установка. Обговорили і дату.
У перший обумовлений день не приїхали. Між першим та дев’ятим травня працювати не прийнято, як я розумію: drinking season. Приїхали 12-го — і понеслась! Та операція в установку не входить, ця за окремі гроші. Виходило, що установка дверей — це внести і притулити їх до стінки, не розпаковуючи. Останнє, що добило: підйом дверей на вантажному ліфті оплачиватся окремо. Гаразд, я поважаю чужу працю і готовий заплатити за вантаження і вивантаження з ліфта, але за підйом на ліфті пропонувалося сплатити по сто рублів за поверх! Чийсь ліфт дорого бере.
Послав я цих червоноокий діячів домовлятися з ліфтом, щоб той знизив ціну, так і фірму заодно послав ще подалі. Нєфіг дріб’язок по кишенях тирити! А установника дверей знайшов в інеті. Прийшов єдиний мужик родом з Чебоксар і з жартами-примовками за день-другий встановив шість дверей. Обійшлося саме в ту суму, яку мені спочатку назвав цей «суперлимитед».
